Для того, щоб скласти ЗНО з хімії, мені довелося їхати трішки далі, бо тестування проходило не в моєму рідному місті Мукачеві, а в обласному центрі (Ужгороді). Так відбувається кожен рік і це пов’язано з невеличкою кількістю дітей, які обирають саме цей предмет.
Якщо оцінити статистику, то хімію здають в 30 разів менше абітурієнтів, ніж українську мову і в 5 разів менше, ніж біологію. Тому не дивно, що всі бажаючі розмістилися в Класичній гімназії Ужгородської міської ради.
Знайшла гімназію я легко, по великій кількості яскравих шкільних автобусів, які привезли дітей з усієї області. В приміщенні гімназії я була вперше і оцінила сучасні, комфортні і світлі приміщення гімназії, а особливо кондиціонер, який вочевидь підвищив нашу працездатність, оскільки на вулиці в цей час стояла неймовірна спека.
Іспит
Процедурно все було абсолютно так само чітко, як і на біології. Навіть номер робочого зошиту в мене був той самий (№ 15).
Головна відмінність полягала в тому, що на хімію за регламентом передбачено не 120 від 150 хвилин (на 30 хвилин більше ніж на іспит з біології).
Така різниця абсолютно зрозуміла, бо на хімії потрібно вирішити 10 завдань, які передбачають обчислення. Ці обчислення треба робити без калькулятора, тож вони вимагають певного часу.
Коли ми отримали робочі зошити з хімії, перше, на що я звернула увагу, це відсутність вільної сторінки, яку можна було б використати в якості чернетки. Така сторінка з підписом “чернетка” була в робочому зошиті з біології, я її активно використовувала для запису своїх думок і спостережень. Цього разу всі думки і розрахунки записувати доводилося в прямому сенсі між рядків, місця для вирішення задач теж було дуже мало, що мені зовсім не сподобалося. Судячи з усього, це пов’язано з тим що в зошиті мають бути присутні таблиця розчинності, коротка і довга форма Періодичної системи, а розмір зошита стандартний 16 сторінок. Тож при форматуванні тексту намагалися максимально щільно розташувати завдання, а на чернетку місця не залишилося. Вважаю, що коротку форму таблиці можна прибрати, як застарілу і непотрібну. Для виконання завдань абсолютно достатньо загальновживаної у світі довгої форми Періодичної системи.
На цей раз на вирішення завдань у мене пішло 40 хвилин. На мій погляд складних завдань було зовсім небагато. Наприклад, завдання на розчинність, яке вимагало логічного мислення; одне завдання на співвідношення нового формату, де формули були позначені літерами, а також дві задачі, які виходили трохи за рамки звичайних алгоритмів. Після того як завдання були виконані, відповіді перенесені у бланк і багаторазово перевірені, я стала чекати на комісію. Технічна перерва розпочалася через 50 хвилин від початку іспиту. У складі комісії було лише дві персони, тому, що на цей раз нас не перевіряли металодетектором. Після того, як печатка і підпис голови з’явилися у моєму сертифікаті, я вирішила не чекати закінчення тестування. Мій бланк з відповідями опинився на столі інструкторів через годину після початку тестування. І я покинула приміщення гімназії для того, щоб повернутися туди після офіційного закінчення іспиту і забрати свій робочий зошит.
У дворі гімназії в цей момент уже стояв натовп абітурієнтів, які не могли виїхати додому, бо теж, як і я бажали забрати свій робочий зошит. Хтось з них був у піднесеному настрої, звіряв свої результати з результатами інших і прогнозував бали. Були абсолютно спантеличені і розстроєні діти, які відверто казали, що не справилися з іспитом.
А для мене ці півтори години очікування були фіналом моєї цікавої особистої пригоди. Вчора я отримала свій електронний сертифікат з двома відмітками у 200 балів і розпочала інтенсивну підготовку до ЗНО-2020.
Хто зі мною?